Severoth
			Vsesvit

1. Вище неба

Буревіями і завіями
Замело старий ліс
Ураганами, вихрами, грозами
Кришталем зимових сліз

Вище неба сивих хмар
І карпатських гір
У туманах нічних чар
Там, де час застиг

Вище неба сивих хмар
Серед блідих зір
Там, де вітер не бував
Ти мене знайди!

Завірюхами, сніговіями
Сивиною сну
Хуртовинами, заметілями
Принесе Весну

Вище неба сивих хмар
І карпатських гір
У туманах нічних чар
Там, де час застиг

Вище неба сивих хмар
Серед блідих зір
Там, де вітер не бував
Ти мене знайди!

Ти несешся крізь час
І крізь простір небес
Подих свіжого ранку
Твій син, вітер, принес

Косогорами, полонинами
Вище неба лети
Над річками замерзлими
В нескінченну блакить!


2. Ненаписані листи

Гортаю сторінки часів
Пожовклих спогадів листи
І літери сплітаються в життя
Воліють щось розповісти

Гукають з небуття...

І крізь замизгане вікно
у сірій млі я бачу
як світ змінився... чи це я?
мене немає наче

Ніколи й не було...

Не мною писані рядки
В листах із небуття
І зорі сяють в краплях сліз
життя

Не мною співані пісні
Я чую уві сні
Не мною прожите життя
Чужі Яскраві дні

Там, у тенетах сірих днів
Я напишу свого листа
Зробивши крок у небуття
Я проживу своє життя

Не мною писані рядки
В листах із небуття
І зорі сяють в краплях сліз
життя

Не мною співані пісні
Я чую уві сні
Не мною прожите життя
Чужі Яскраві дні

Мої яскраві дні...


3. Порожнеча

Попереду, нарештi, порожнеча довгождана
Вiчнiсть пiзнаю, даровану годиною лихою
А бiлий свiт — без кольору i звуку
нi форми, нi ваги, анi смаку
розлився безберегою водою
Цей бенкет смертi в образi життя
щасливого вiдстрашує i врочить
устромиш ногу в воду — i помреш


4. Срібні зорі весни

Теплий вітре, спіши!
Крізь дерева лети!
Крізь зимові шторми
Нам весну донеси!

Хай ростануть річки
Ліс відкриє стежки
Ти скоріш нам верни
Теплі яснії дні!

Ти лети, поспішай!
Зайво часу не гай!
Хай розквітне життя
Свіжих трав вишиття

Прощавай, зимо-мати
Годі світу вже спати
Хай співають пісні
Срібні Зорі Весни!

Хай ростануть річки
Ліс відкриЇ стежки
Ти скоріш нам верни
Срібні Зорі Весни!


5. Холодна ніч чужих облич

Долонями спраглими
Із неба криниці
Я пригоршню зорей
черпаю

І сяйвом холодним
умиюсь
І спокоєм вічним
нап’юсь

Додолу, до листя
прилину
І вітром нічним
Огорнусь

До хмар у небесну даль
Здіймаюсь
І птахом крізь ліс
Пронесусь

Крізь стіну байдужих очей
І спогадів тихих, сумних
Мене крізь холодну ніч
Поклич…